Вважають, що місто Коломия було засноване антами у IV-V ст. н.е.

Значна група істориків, спираючись на перекази місцевих старожилів, доводила таку гіпотезу походження назви: купці, прямуючи із Заболотова чи Яблунова (основних гуцульських солеварень) їхали через болота, а перед в'їздом до міста в Пруті на мілководді мили кола (колеса) своїх возів. Від цього назва - "Коломия".

Відомий галицький історик, професор Львівського університету І.Шараневич висунув ще один здогад про походження назви Коломиї, вказуючи, що місто лежало біля "миї". Давні слов'яни кожну річку називали "Миєю". Л.Вайгель, професор Коломийської гімназії, один із перших дослідників історії Коломиї, підтвердив у своїй розвідці, що дійсно гуцули ріку Прут називали "Миєю".

Перша літописна згадка - 1241р., у Галицько-Волинському літописі Коломия фігурує як "доходне сольне місто" князя Данила Галицького. Воно розташувалося на перетині важливих торговельних шляхів на Захід - до Праги, Відня, Регенсбурга, Майнца. З літопису випливає, що у середині ХІІІ ст. Коломия та її околиці були важливим осередком видобутку солі, що приносило чималий прибуток князівській скарбниці. Вигідне географічне положення міста сприяло активній торгівлі з Польщею, Угорщиною, Візантією, генуезькими і венеціанськими факторіями Причорномор'я, Литвою, країнами Західної Європи. Територіально місто входило до володінь Галицько-Волинської держави, виконуючи функції торгівельного і фортифікаційного центру південно-східної окраїни Галицької Русі.

За умовами польсько-литовської Кревської унії 1385 року Галичина була окупована Польською Короною. До літописних галицьких княжих міст почала прибувати дрібна шляхта з королівськими привілеями та католицькі сановники в супроводі шляхетського війська.

У вересні 1387р. до Коломиї прибули перші польські правителі. Вони поселилися в середмісті і представили волосним княжим правителям королівські мандати на міські права. Старий княжий уряд на чолі з тисяцьким передав свої повноваження новій окупаційній владі.

Коломия стала повітовим містом, на яке звернув увагу новий уряд. Місто отримало королівські привілеї. Це пояснюється тим, що уряд, оцінюючи роль міста у зв'язках з Молдавією і наростаючу небезпеку з боку турків і татар, намагався зміцнити прикордонні міста Снятин і Коломию.

16 жовтня 1395р. за розпорядженням короля Владислава Ягайла місто отримало герб, що являв собою короновану голову орла.

У 1405р. король надав місту разом з приміським селом Матіївці магдебурзьке право — міське самоуправління. Фактично цей привілей ліквідував у Коломиї княже управління. З наданням магдебурзького права в Коломиї був утворений міський магістрат на чолі з бургомістром і радниками, їх тоді називали консулами і вибирали раз на рік. Судовою лавою керував війт з лавниками.

Кожний купець, торгуючи в цих краях, мав право продавати свої товари тільки в Коломиї, під загрозою їх втрати. Був наказ, щоб ніхто, їдучи з Молдавії до Польщі, не смів обминати це місто. Це вигідно було для патриціанської верхівки, оскільки Коломия ставала головним складом товарів.

1498р. турецько-татарська орда, просуваючись вздовж території Покуття, зруйнувала на своєму шляху й Коломию. Місто зазнало великих руйнувань також в 1505 та 1531рр.

В період XV-XVII ст. були створені і розвивались 9 ремісничих цехів. Місто мало економічні зв'язки з різними містами Галичини, особливо Львовом, Кам'янець-Подільським, Краковом, Перемишлем. Купці з інших міст часто подорожували через Коломию до Молдавії, Угорщини, на Балканський п-ів.

Очевидно, в часи Данила Галицького, коли Коломийщина була основним центром виробництва солі, в Коломиї мусив бути якийсь двір чи замок. Однак достовірно невідомо, коли Коломийський замок виник. Лише деякі фрагментарні історичні звістки дають можливість уявити загальний вигляд Коломийського середньовічного замку (XII-XIII ст.).

В 1664р. старостою в Коломиї став Андрій Потоцький. Він провів реконструкцію замку, перебудував його з дерев'яного на мурований. У такому вигляді замок знаходився до 70-х років XVIII ст.

Після захоплення Галичини Австрією 1772р. замок остаточно втратив своє оборонне значення і уряд зніс його в 1778р. Мури і башти були розібрані, а каміння використано для побудови міських будинків, залишилися тільки сліди валів. Руїни колишнього Коломийського замку стояли до кінця 60-х років XIX ст. У 1871р. на фундаментах замку збудовано будинок колишньої гімназії.

1848 року в місті з'явилася читальня, де українське населення могло вивчати історію рідного краю, знайомитись із художніми творами, читати першу українську галицьку газету "Зоря Галицька" (1848-1857рр.). Ця читальня стала передвісником товариства "Просвіта", яке виникло через 40 років спочатку у Львові, а пізніше поширилося по всій Галичині.

В добу першої світової війни (1914-1918рр.) місто знаходилося в епіцентрі театру військових дій (від 15 вересня 1914р.), при окупації російськими царськими військами було зруйновано інфраструктуру міста, заборонено видання українських часописів і книг, закрито громадсько-політичні організації, припинено діяльність товариства "Просвіта", вбито десятки українців і чужинців.

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918р. у Коломиї проведено військовий переворот, встановлено українську адміністрацію, органи місцевого самоврядування. 14 листопада було створено постійний окружний організаційний комітет, до кінця грудня - сформовано державний апарат на Покутті. Коломийці приймали активну участь у формуванні та військових діях українсько-польської війни, армії УНР: в складі куреня ім. Гетьмана Петра Дорошенка, Коломийської бригади УГА, полку ім. Гетьмана Івана Мазепи, Гуцульського пробоєвого куреня тощо. Місто в цей період відвідали М.Омелянович-Павленко, Д.Вітовський, С.Петлюра та ін.

У період польської окупації (1919-1921рр.) та Другої Речі Посполитої (1921-1939рр.) жорстокий економічний гніт в Галичині поєднувався з політикою національного гноблення та дискримінації українського населення.

Після 17 вересня 1939р. у житті коломиян відбулись докорінні соціальні зміни. Однак позначився і сталінський тоталітаризм: арешти, конфіскація майна, заборона культурно-мистецьких та господарських товариств, творчих спілок.

22 червня 1941р. місто бомбила нацистська авіація. З 10 серпня 1941р. влада в Коломиї переходить до рук німецької адміністрації. З цього часу починається суворий окупаційний режим. Через Коломийське гетто було пропущено біля 50 тис. осіб, масові знищення проводилися на міських околицях, у Шепарівському лісі. Тут було фізично закатовано 37 878 осіб. Відступаючи, гітлерівці знищили 23 промислові підприємства, електростанцію, зруйнували залізничний вузол, 2 лікарні, 15 шкільних приміщень, 13 культурно-освітніх закладів, спалено біля 1400 житлових будинків, пограбовано Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, коломийські бібліотеки. Остататочно Коломия була звільнена 28 березня 1944р., однак, німецькі війська неодноразово намагалися перейти у контрнаступ – ворожого обстрілу місто зазнавало до 15 липня 1944р.

Тривалий час Коломия перебувала в прифронтовій смузі, однак органи місцевого самоврядування, партійні, комсомольські, профспілкові та інші громадські організації відновили діяльність. Восени 1944р. діти сіли за парти, почали діяти 11 шкіл, відкрилася музична школа, кінотеатр, клуби; з 1945р. стало до ладу 30 промислових підприємств. У 70-х роках у місті діяло понад 50 промислових, транспортних, будівельних і торгівельних підприємств, на яких трудилося 20 тис. робітників та службовців.

На чолі політичного і громадського життя Коломиї стояла партійна організація, що налічувала 4340 членів, об'єднаних у 162 первинні парторганізації. У місті працювали вечірній університет марксизму-ленінізму, економічна школа, школи атеїзму і міжнародних відносин, в яких навчалося понад 1 тис. осіб. У цей період з історії міста та краю були викреслені цілі сторінки, сотні прізвищ видатних діячів культури Коломиї були зганьблені, а їхні твори піддані забуттю.

Сьогоднішня Коломия значно виросла і розширилась. З'явились нові вулиці, забудувались колишні пустирі. В липні 1990р. Коломия стала містом Першого Всесвітнього Собору Духовної України і національними прапорами зустрічала гостей з усіх континентів. У серпні 1991р., в дні перевороту ГКЧП у Москві, місто відзначило свій 750-літній ювілей з часу першої писемної згадки.

Зараз у Коломиї проживає 61,1 тис. осіб, місто займає площу 41,1 кв.км. Аналіз результатів роботи промисловості свідчить про стабільне нарощення обсягів виробництва впродовж останніх років. Ключовими галузями промисловості є виробництво будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість. Створені та функціонують музей історії міста, музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського, коломийський академічний обласний драматичний театр ім. І.Озаркевича та інші культурні заклади.